- Деффки, вставайте! Эдвин приехал!
- Деффки, вставайте! Эдвин приехал!
*Ушла чістіць ауру*
У ході такого "цікавого" і "насиченого" спілкування я, тим не менш, опинилася у курсі подій особистого життя людини. Виявилося, що Містер Ікс саме перебував на останньому етапі розлучення із дружиною. Типу одружилися по зальоту, а через чотири-п*ять років різко "не зійшлися характерами".
І от на тому тижні отримую я зранку повідомлення у дусі: "Аню, а давайте зустрінемося у кав*ярні там то і там то. Нам, дівчатам, буде про що поговорити. Я не збираюся завжати Вашому із Містером Ікс щастю", підпис "Міссіс Ікс".
Я тихо сповзаю під стіл.
Перекинувшись одним-двома повідомленнями, ми з Міссіс Ікс з*ясували, що навіть те, що ми дівчата, не обов*язково є запорукою вдалих поседеньок за рюмкай кофє, тим більше щастя у парі з Містером Ікс мені не те що не бачити, а й не треба, тому і заважати нема чому. (Дєвочкі, не френдіть чужих дядь на однокласниках, бо потім знаходяться тьоті цих дядь і починається трагікумедія). І наче все стихло.
Проте після Великодня я знову отримую листа від Міссіс Ікс. На цей раз вона ще й відкриває мені душу, розповідає, як хоче повернути чоловіка, як його кохає і що якщо для мене він тільки захоплення, для неї - доля і життя.
Я от думаю, хто там з цієї парочки що кому розказує? Чи то Містер Ікс плете казки і потім дражнить Міссіс Ікс ними, чи просто у Міссіс Ікс вже настільки хвороблива уява. З чужого горя, канєшна, не сміються. Але яким чином мене вгараздило у ці справи вляпатися, не знаю. (Комунікабельність - це зло)
І шо дєлать? Як обрубать людям уяву? Як відбити оці фантазії?
Наснилося, що вагітна. Причому усвідомлення цього прийшло якось так раптом, неочікувано: одразу на 9-му місяці. На честь цього вирішила один день не йти на роботу – а раптом народжуватиму.
Дивно, але за 9 місяців я не здала жодного аналізу і жодного разу не сходила на УЗД. Та й плід не ворушиться.
А потім снилося багато крові. Начебто з мене.
І ще снилася заводна дерев‘яна іграшкова свинка, яка скаче, наче справжнє рожеве порося, і час від часу стає невидимою – лише маленькі ратиці стукають по столах.
І синя повітряна кулька, наповнена гелієм, під самою стелею – її так тяжко стягти донизу, ближче до руки – не слухається.
Як же це...
Из чата. Отрывок:
...нет, это вовремя праздничного застолья :)))) когда каждые три минуты подскакиваешь, ибо тебя типает при слове "горько", а потом не знаешь, где крепатура сильнее - в губах, или в коленках
Цілий день на роботі тільки й розмов, що про дитинча Загребчиків. Сьогодні сонячний день :)
Чудеса обязательно есть. Потому что жизнь одного ребенка - это счастье десятков. Потому что смерть одного ребенка - это невыносимость.
Чудеса обязательно есть.
Свято вірю, що, коли нарешті визначуся зі стилем люстри і штор (кольором, формою\кроєм ітд), жити стане набагато легше.
Допоможіть полегшити Мокуньчику життя:
з якими шторами і люстрою ви його (ой, ну тобто її) бачите, асоціюєте,ой шо я нєсу, ну вопсчєм, да-да-да, ай нід йор едвайсіз!!!! Оу, дарлінги, плііііііз! :)
